Нормальні люди

Дуже тихий і щирий серіал про двох підлітків із маленького ірландського містечка Маріанну й Коннелла. Вони з різних світів. Вона замкнута, трохи дивна, з багатої, але холодної сім’ї. Він скромний, популярний, живе з мамою, яка прибирає в їхньому домі. Вони вчаться в одній школі, майже не спілкуються. Їх тягне одне до одного, але в цьому відсутня романтична солодкавість. Усе про складність, як буває важко говорити про почуття, бути поруч, загубити себе, коли світ змінюється. Обоє вступають до Трініті коледжу в Дубліні. Коннелл спершу сумнівається, чи зможе дозволити переїзд і життя в місті.

Він отримує стипендію й теж вступає. Маріанна йде впевнено, вона з забезпеченої родини. Місто приймає по-різному. Вони вчаться мовчати поряд, мовчати порізно, слухати жест, ловити погляд. Камера фіксує напругу в тілі Маріанни, її пальці часто стискаються, спина напружена, голос зникає. Коннелл дивиться на неї, але слова губляться. Простір говорить власною мовою. Тут не буде гучних сцен чи надриву. Тут мовчання говорить більше, ніж фрази. Це не любовна історія в класичному сенсі. Це спостереження за двома людьми, які вчаться бути поруч — чесно, навіть коли незручно, мовчки. І саме тому воно так чіпляє.