Найщасливіша родина США

У будинку, де кожен куток намагається сказати "ми такі самі, як ви", життя обертається навколо дрібних зречень. Батько щоранку стоїть перед дзеркалом і проводить бритвою по шкірі, яка вже забула, як дихати без бороди. Він вішає прапор так ретельно, наче кожна складка може видати його сумніви. Мати зав'язує тугий вузол косинки, але її пальці пам'ятають зовсім інший рух — вишивання, яке тепер лежить у шухляді. Їхній син Румі вчить історію Америки, але його власна історія залишається за порогом школи. Він знає, як посміхатися саме в той момент, коли хлопці з шкільної команди розповідають жарти, але його очі шукають у натовпі когось, хто зрозуміє цю гру.

Коли він приходить додому, то бачить, як мати розтирає скроні, намагаючись забути, як її сьогодні знову назвали не тим ім'ям. Вечері за столом нагадують тиху змову — вони їдть макарони з сиром, які ніколи не готували на батьківщині, і дивляться серіали про ідеальні американські родини. Іноді, коли телефон дзвонить пізно вночі, вони всі завмирають на півслова, на півдиху. Тіки коштовний годинник на стіні продовжує відлік часу, який для них тече інакше — між тим, ким вони є, і тим, ким їх хочуть бачити. Ця родина навчилася жити в двох вимірах одночасно: зовнішньому — де кожен рух розрахований на схвалення, і внутрішньому — де тихо шелестить справжнє життя, яке вже не вміщається в рамки "щасливої американської історії".