Свята Клер

Клер Блікер намагається вписатися у нове життя після втрати батьків. Її дні в невеликому містечку з бабусею та дідусем набувають розміреного ритму: запашні сніданки, дорога до школи, вечері за великим дерев'яним столом. Зовні все виглядає ідилічно — наче картина з старого альбому. Але під цим спокійним фасадом щось не так. Вона починає відчувати це спочатку несвідомо — немов далекий гул, що чується крізь товщу води. Дрібні дивацтва спершу здаються незначними: тіні, що лягають не за законами перспективи, шепіт у пустому коридорі, мов хтось нахилився до самого вуха.

Відчуття чиєїсь присутності за спиною, коли в кімнаті порожньо. Вона намагається переконати себе, що це втома або стресс, але з кожним днем ці відчуття стають нав'язливішими — ніби невидима нитка поступово обвиває її свідомість. Справжній жах починається тоді, коли дивні події торкаються її близьких. Вона бачить, як її дідусь — завжди міцна опора — раптом починає тремтіти після того, як знайшов дивний знак на порозі. Його руки, які завжди були такими впевненими, тепер тремтять, а в очах з'являється щось, чого Клер ніколи раніше не бачила — чистий, сірий страх. Потім і бабуся — завжди практична і земна — починає бачити те, чого не бачать інші. Вона шепоче про тіні, що рухаються в кутках кімнати, про обличчя у вікнах, коли за вікном нікого не могло бути. Її голос, завжди такий твердий, тепер звучить на межі паніки.