Небезпечна тварина

Для серфінгістки Зефір океан завжди був цілим світом — місцем свободи, де вона почувалася як вдома серед хвиль. Але ця подорож до австралійського узбережжя обернулася справжнім кошмаром. Її викрадає моторошний незнайомець, чия одержимість перетворила полювання на людей на звірячий ритуал. Він утримує її на своєму човні, де залізні кайдани та глухий трюм стали символом безнадії. Тепер її доля — стати живим кормом для акул, частиною його божевільного плану. Зефір опиняється в пастці, де навіть знайомий шелест хвиль набуває зловісного відтінку. Океан, колізька стихія, тепер став безжальною в'язницею. Але вона не з тих, хто здається без бою. Звикла читати воду та долати стихію, тепер вона має застосувати всю свою кмітливість і фізичну підготовку, щоб протистояти справжній небезпеці — як у воді, так і на борту.

Кожна мить цієї боротьби — це не лише випробування сили. Це — холодний піт на спині, солоний присмак страху на губах і невгамовне трепетання серця, що відлунює в скронях. Вона стискає зуби так, що здається, ось-ось тріснуть, але саме ця біль нагадує їй, що вона ще жива. Ще дихає. Ще бореться. Раптом приходить жорстоке усвідомлення: найстрашніші монстри не плавають у воді — вони носять людську подобу. І саме ця думка, парадоксально, дає їй останні сили. Не інстинкт виживання, а лють. Її розум починає працювати з неймовірною чіткістю, знаходячи рішення там, де їх не могло бти. Бо коли тобі вже нічого втрачати, крім власного життя, ти розумієш — це і є та річ, заради якої варто битися до кінця.