Квір

Уявіть собі Мехіко сорокових років: місто яскравих красок, музики, що лунає з вікон, і водночас глибокої, нищівної самотності. Саме тут намагається загубитися Вільям Лі, американський іммігрант, що тікає від власних демонів. Його дні — це марення вузькими вулицями, де кожна вечірка лише підкреслює його відчуженість, а алкоголь ніколи не змиває гіркоту минулого. Все змінює випадкова, але доленосна зустріч у барі. Юджин, молодий студент, з’являється як спалах сонця в його похмурому існуванні.

Ця знахідка моментально перетворюється на нав'язливу ідею. Для Вільяма юнак стає сенсом буття, єдиним променем, за яким він готовий йти, навіть якщо це веде в безодню. Його спроби зблизитися — це нервовий танець на межі відчаю та надії, де кожен крок може виявитися фатальним. Соціальні бар'єри, різниця у віці та власні страхи створюють невидиму стіну. На тлі екзотичного, але чужого міста Вільям веде свою найважчу битву — не за кохання іншого, а за право відчувати себе живою, відчутною людиною. Ця історія — про те, як жагуча пристрасть може бути одночасно і рятівним кругом, і тягарем, який тягне на дно.