Точка зіткнення

Джош і Рейчел так довго мріяли про це. Про тихий будинок серед природи, де вони зможуть розпустити коріння і вирощувати щастя разом зі своїм сином. Перші дні в новому домі здалися здійсненням мрії — ранкові кави на веранді, сміх дитини, що бігає по саду. Але незабаром вони відкрили для себе жахливу правду про місце, яке обрали для свого щастя. Той звивистий поворот біля їхнього будинку виявився місцем, де життя регулярно обривається. Кожен гуркіт шин, кожен різкий гальмовий сигнал змушував їхні серця завмирати. Спочатку вони разом хвилювалися, разом спостерігали. Але потім щось зламалося в Джоші. Його обличчя стало похмурим, очі — настороженими. Він почав проводити години біля вікна, немов вартовий, що стежить за невидимою загрозою.

Рейчел бачила, як її чоловік поринає у власний світ тривоги. Вона бачила, як щодня з нього наче зсипається тріска за тріскою — зникала його тепла усмішка, м'який погляд, що вона так любила, замінювався порожнім, відсутнім спогляданням. Він був поруч, але ніби віддалявся все далі, в якийсь власний світ, куди їй не було входу. Іноді вночі, коли вона дивилася на його обличчя у сні, їй здавалося, що вона бачить того чоловіка, якого кохала. Але зранку він знову ставав тим вартовим, що пильно стежить за дорогою. Ця невидима загроза почала красти не лише їхній спокій, але й найцінніше — їхнє щоденне щастя, прості радощі, з яких і складалось їхнє спільне життя. Тепер вони опинилися на межі — або знайти в собі сили пройти крізь цю біль разом, або дозволити тиші та страху остаточно розділити їх.