Максимальний ризик

Французький поліцейський Ален Моро під час вечірнього чергування розгортає справу про стрілянину. Раптом він бачить фото одного з загиблих. Це його власне обличчя, але з якимось непритаманним йому, жорстоким виразом. С цієї миті він втрачає впевненість у власній ідентичності. Від матері він почує приховувану десятиліттями історію: Михайло був його братом-близнюком, відданим в дитячий будинок через неможливість прогодувати двох дітей. Ця новина викликає не лише шок, а й глибоке почуття провини — ніби він прожив повноцінне життя, вкравши його у рідній людини. Спонуканий цим відкриттям, Ален їде до Нью-Йорка — міста, де його брат прожив коротке і, мабуть, болюче життя. Перші ж години в місті переконують: тут ніхто не хоче, щоб він шукав правду. 

Дощовий вечір, відблиски неонових вивісок у калюжах, відчуття постійної слежки — все це створює атмосферу тривоги та небезпеки. Кожен новий крок у розслідуванні нагадує гру з вогнем. Кожна нова зустріч із тими, хто колись знав Михайла, стає для Алена випробуванням. Він бачить очі, що бігають убік, почуває непромовлену напругу в повітрі. Дехто з співрозмовників раптом обриває розмову й тікає, ховаючи обличчя у комірці пальто. Інші — просто кладуть руку на зброю, і цього достатньо, щоб зрозуміти: питання небажані. Ален поступово усвідомлює, що опинився між двох вогнів. З одного боку — безжалісна мафія, з іншого — поліцейські, яким довіряти не можна більше, ніж злочинцям. Він починає бачити зраду в кожному погляді, в кожній запрошеній на каву чашці. Цей світ живе за власними законами, де помиляється той, хто довіряє.