Анатомія

Для Паули Гейдельберг спочатку здавався містом з казки — старі університетські корпуси, від яких віяло історією, медичні лабораторії з їх особливим ароматом формаліну та важливістю. Вона з дитинства мріяла стати лікарем, як її дід, і тепер ця мрія здавалася такою близькою. Але під благородним фасадом університету крилося щось незрозуміле і тривожне. Спочатку вона не приділяла уваги дрібним дивацтвам: надто досконалим анатомічним препаратам, надзвичайно швидкому одужанню безнадійних хворих, тихим розмовам викладачів, що затихали при її появі. 

Все змінилося, коли вона випадково знайшла лабораторний журнал свого власного діда — людини, яку вона боготворила. Між сторінок крижаніли записи про експерименти, які не мали нічого спільного з медициною в її розумінні. Тепер кожен день у університеті набував нового змісту. Вона почала помічати, як змінюються очі викладачів, коли мова заходить про певні дослідження. Як нервово вони відводять погляд, коли вона запитує про долю зниклих пацієнтів. Її рідний дід, який з дитинства був для неї героєм, раптом поставав в її уяві кимось чужим і небезпечним.Вона розуміла, що кожне її питання, кожна спроба дізнатися більше наближає її до небезпеки. Їй довелося вибирати між вірністю сім’ї та тим, що було по-справжньому правильним — вибором.