Вона сказала «Можливо»

Для Маві, чиє життя було тісно пов'язане з волею самовираження у творчості та щирими, простими радощами, раптове відкриття турецького коріння стало подією, що розкололо її світ навпіл. З одного боку – звична свобода німецької студентки, з другого – пишність та суворі традиції могутньої династії, чиї двері відчинилися перед нею. Кожен крок у новому житті відчувався як хода по тонкому льоду: блиск родинних палаців осліплював, а вага спадкових очікував давила на плечі. Вона опинилася між двох культур, двох світоглядів, кожен з яких претендував на її душу. Найбільший біль їй завдавав не стільки культурний шок, скільки повільне відчуження від коханої людини, з якою вони вже будували спільні плани.

Їхні стосунки, колись такі легкі та природні, тепер нагадували крихку скляну кулю, в яку почав проникати отруйний туман непорозуміння. Маві опинилася в тисках подвійної боротьби, де кожен день ставав випробуванням. Зовні їй доводилося пробиватися крізь глуху стіну консервативних уявлень, де її слова часто розбивалися об холодну неуважність. Всередині ж точилася ще важча битва — за право залишитися тією самою собою, коли натовп чужих очікувань намагався переліпити її душу. Це був біль зростання, коли дві частини її душі намагалися знайти спільну мову, не розриваючи її на шматки.