Готель із привидами

Для Кетрін цей старовинний готель став не просто спадщиною, а останнім притулком, коли життя розкололося на "до" і "після". Залишаючи місто з двома валізами та двома дітьми, вона не очікувала, що найбільшими проблемами виявляться не довгі коридори чи старий ремонт, а нові сусіди — ті, що живуть за межею нашого світу. Її брат Нейтан, навіть ставши привидом, залишився тим самим винахідливим непосидем. Його поради лунають із порожнечі, коли Кетрін намагається розібрати рахунки, а діти грають у хованку з примарами минулих століть. Найдивовижніше те, що ця абсурдна ситуація поступово стає звичною — як запах старої деревини чи скрип половиць.

Кожен день приносить нові відкриття: один привид обожнює дитячий сміх, інший ревнує до уваги, а третій допомагає з ремонтом, невидимою рукою поправляючи розетки. Кетрін усвідомлює, що керувати готелем — це навчитися чути тихий шепіт за стінами та бачити те, що приховано від очей. Ця історія не про привидів, а про те, як сім'я знаходить дім там, де його, здавалося б, не може бути. Про те, що іноді найкращі поради приходять з іншого світу, а справжнє тепло можна знайти навіть у найбільш занедбаних місцях. І про те, як материнська любов може створити затишок навіть у будинку, де мешкають тіні минулого.