Позамежжя

У затишній лікарняній палаті, де сонячні промені ледь пробиваються крізь жалюзі, розгортається найдивовижніша історія кохання до життя. Рой, каскадер, чиє тіло стало в'язнем ліжка, а душа – в'язнем відчаю, знаходить несподіване порятунок. Його рятівницею стає маленька Александрія з її безмежною уявою – дівчинка, яка дивиться на світ очима, повними довіри та цікавості. Кожен день о п'ятій годині, коли вечірнє сонце загоряється у вікнах, Рой починає творити диво. Його казка про п'ятьох лицарів, кожен з яких несе у собі частку лікарняних болю, стає їхнім спільним світом.

Оповідач і маленька слухачка разом оживлюють персонажів, що нагадують сусідів по палаті – тут і вчений з ламаною англійською, і чорношкірий хлопець з сумом в очах. Дивна магія відбувається в цій кімнаті: коли Рой розповідає про подвиги вигаданих героїв, його власні рани починають загоюватися. Александрія, не усвідомлюючи того, стає не просто слухачем, а лікарем його душі. Її дитяча віра в казку поступово повертає дорослому чоловікові віру в життя. Ця історія – ніжна метафора про те, як ми рятуємо один одного, навіть не помічаючи цього. Іноді найглибші рани зцілюються не ліками, а звичайною людською близькістю та спільними казками, створеними у двох.