Серце та душі

Томас завжди жив у світі цифр і контрактів, але глибоко в душі він пам’ятав дивні моменти дитинства — коли хтось невидимий торкався його плеча, коли чувся шепіт у пустій кімнаті. Він навчився гасити ці спогади, як зайві свічки на торті, але вони продовжували тліти десь у його підсвідомості. У день його тридцятиріччя стіни його офісу раптом втратили свою реальність. Перед ним постали четверо — не привиди, а живі історії, що дихали його власними спогадами. Чоловік у потертому костюмі з сумними очима, що все життя брав у борг, але не встиг повернути останній; молода жінка з обличчям, на якому застиг неспіваний романс; офіціантка, що носила в серці кохання, якому не знайшла слів; мати, чиї руки все ще пам’ятали тепло необійнятої доньки.

Спочатку Томас намагався відмахнутися від них, як від недоречного сну. Але коли він побачив, як сльоза колишньої співачки впала на його дитячу фотографію, щось обірвалося в його душі. Він почав бачити, як його власне життя, такий охайно розплановане, насправді було порожнім, тоді як ці «незавершені душі» жили повніше за нього. Кожна їхня справа ставала його власним відкриттям. Допомагаючи шахраю знайти сина, він уперше відчув справжню щирість. Слухаючи неспівану пісню співачки, зрозумів красу вразливості. У кожному їхньому дотику до минулого він знаходив уламки власного щастя. І коли вони почали поступово зникати, знайшовши свій спокій, Томас раптом усвідомив — вони залишили йому не порожнечу, а його справжнє життя, яке він тепер навчився відчувати всіма відтінками душі.