Останній рубіж

Аляска. Місце, де тиша настільки гучна, що чути, як падає сніг. Саме тут федеральний маршал Френк Ремнік знайшов спокій після років служби в великих містах. Але одного разу ця тиша розривається гулом падаючого літака. Рятувальна операція перетворюється на кошмар, коли з уламків вибираються не ті, кого рятували, а ті, від кого рятувалися. Колишні злочинці, тепер вільні серед крижаної пустелі, розуміють, що виживання тут — це гра без правил. Але Френк знає цю землю краще за них. Він пам'ятає не просто обличчя — він пам'ятає, як тремтіли руки старенької Гелени, коли він допомагав їй нести покупки до будинку. Як сміялась донька сусіда, коли він підкинув її вгору, а сніжинки кружляли навколо них.

Як хлопчик з сусіднього будинку показував йому свого зробленого з соснової шишки коника. Ці моменти стали нитками, які вплели його власну історію в полотно життя цього містечка. Тепер кожен з цих людей — це не просто "місцеві мешканці". Це Ганна, що пече найсмачніший хліб у всій Алясці. Це маленький Міка, що мріє стати пілотом. Це рибалка Джозеф, що навчив його в'язати вузли. Коли він дивиться в їхні очі, бачить там не страх, а довіру — ту саму довіру, яка з'являється лише тоді, коли знаєш, що хтось поруч не залишить у біді. Ця довіра стала важким, але дорогим тягарем. Він відчуває її кожен раз, коли дивиться на вікна їхніх будинків, де запалюються вогні проти ночі. Це вже не службовий обов'язок — це особиста обітниця, яку він дав собі в той день, коли вони прийняли його як рідного. Захищати їх — це тепер така ж природна потреба, як дихати.