Легенда

Щоразу, прокидаючись з першими променями сонця, Кемерон відчував легкий холодок збудження. Цей тренувальний центр був тим місцем, про яке він так довго мріяв. Повітря пахло скошеною травою та дощем, а за вікном простягалися безкраї ліси. Перші дні нагадували справжню казку — індивідуальні заняття, розумні поради наставника, відчуття, що ось-ось станеться щось неймовірне. Але незабаром він почав помічати дивні речі. Тренування раптово переносили на пізню ніч, їжа в їдальні змінила смак, а від дружніх порад не залишилося і сліду. Натомість з'явився тихий, нав'язливий тиск.

Він прокидався з почуттям, ніби хтось щойно стояв біля його ліжка, а в коридорах постійно чулися невловимі кроки. Його власні думки почали здаватися чужими, наче хтось вкладав їх у його голову. Найстрашнішим було те, як змінювалося його власне відображення у дзеркалі. Очі набували іншого виразу, рухи ставали різкішими. Він почав забувати прості речі — ім'я першого вчителя, улюблену пісню дитинства. Кемерон усвідомлював, що щось не так, але жажда перемоги та страх повернутися ніким виявлялися сильнішими за голос розуму. Кожна нова година в цьому місці віддаляла його від того хлопця, яким він був колись.