Милосердя

Жеремі не бачив рідне місто багато років. Але дзвінок про смерть колишнього начальника змушує його повернутися. Він зупиняється у вдови Мартін. Жінка привітна, турботлива — постелила свіжу білизну, нагодувала вечерею, розпитує про життя. Жеремі вдячний, навіть зворушений такою увагою. Звідки ж йому знати, що за ці кілька днів його життя перетвориться на суцільний жах. Із самого початку його присутність дратує сина Мартін, Вінсента. Молодий чоловік не приховує неприязні до гостя, який, на його думку, не має жодного права тут знаходитися. Напруга між ними зростає з кожним днем. Вінсент провокує Жеремі, чіпляється до слів, шукає привід для сварки. Жеремі намагається уникати конфлікту, але це лише відтерміновує неминуче.

Одного вечора суперечка переростає в бійку. Жорстоку, безжальну, у якій перемагає сильніший. Жеремі не пам'ятає, як усе сталося, але коли дим розсіюється, Вінсент лежить без ознак життя. Жеремі скоїв вбивство. Він у паніці, не знає, що робити. І тоді з'являється він — місцевий житель, який усе бачив. Замість того щоб викликати поліцію, він пропонує допомогу. Разом вони ховають тіло, замітають сліди, створюють алібі. Жеремі врятований. Здається, пекло залишилося позаду. Минали дні, тижні. Жеремі починає вірити, що йому вдалося вийти сухим із води. Він заспокоївся, видихнув, вирішив, що все позаду. Але брехня — вона завжди наздоганяє. Спочатку дрібниці: чийсь погляд на вулиці, шепіт за спиною, телефонний дзвінок, де мовчать у слухавку. Потім — записка під дверима, лише одне слово, від якого кров холоне в жилах. Жеремі відчуває, як петля затягується. Хтось знає. Хтось поряд. І цього разу втекти не вийде.