Приховане вбивство

Ева вперше за довгий час дозволяє собі відчути спокій: поруч Назаріо - успішний письменник, чия турбота дає відчуття надійності, і його донька Алісія, з якою Ева обережно намагається вибудувати зв’язок. Здається, минуле відступає, лишаючись позаду. Та спокій виявляється оманливим. Те, що колись здавалося пережитим, починає просочуватися в теперішнє – спершу натяками, ледь відчутними тріщинами, а згодом усе відчутніше. Ім’я, якого Ева намагалася не вимовляти, знову звучить у її думках, повертаючи відчуття небезпеки, від якого неможливо сховатися.

Минуле не просто нагадує про себе – воно наче методично наближається, стираючи межу між безпекою і загрозою. Навіть місця, що колись здавалися прихистком, більше не дають спокою. Поступово стає зрозуміло: втекти цього разу не вийде. І коли правда починає випливати назовні, вона виявляється значно складнішою, ніж будь-які здогадки. Бо інколи найбільша небезпека – це не те, що переслідує ззовні… а те, що давно вже стало частиною твого життя.