Скорбота

Міа – художниця, готується до важливої виставки своїх картин. Однак один телефонний дзвінок повністю руйнує її внутрішній світ. Вона дізнається що її батько помер. Втрата вибиває ґрунт з-під ніг, і, шукаючи бодай якогось заспокоєння, вона переїздить до його будинку. Та в будинку щось відбувається: звуки, які складно пояснити, відчуття чужої присутності, що виникає без причини. Міа намагається списати це на виснаження і стрес, але ці прояви поступово стають нав’язливішими.

З часом вона починає чути голос який лунає з урни з прахом її батька. Міа намагається себе заспокоїти посилаючись на стрес після втрати, але потім дівчина починає бачити свого батька, який її кличе. Знайомство з загадковою жінкою в кав’ярні все змінює. Вона говорить про батька Мії, як про людину, що вже стикалася з цим – із сутністю, яка не просто переслідує, а живиться чужою присутністю. І головне – вона пояснює, що образ батька, який бачить Міа, не є тим, ким здається. Це лише форма, яку приймає щось інше.