Захисниця

Ніккі намагається бути просто нормальною мамою. Минуле в спецназі вона закрила на замок, щоб спокійно виховувати доньку Хлою і нарешті забути, як це – тримати в руках зброю. Все йшло майже за планом до дня шістнадцятиріччя. Прямо під час свята якісь бандити викрадають дівчинку і зникають. Вони явно вирішили, що мають справу зі звичайною жінкою з передмістя, яка просто впаде в істерику і чекатиме на поліцію. Але це була їхня найбільша помилка. У Ніккі в голові ніби щось перемкнулося.

Вона не стала плакати чи заповнювати протоколи, а просто згадала все те, за що її колись цінували у військовій структурі. Тепер вона йде по сліду викрадачів і це більше схоже не на пошуки, а на зачистку. Вона прибирає кожного, хто хоч якось допомагав викрасти Хлою і робить це настільки технічно, що на неї починають полювати й копи, і її старі знайомі з армії. Для Ніккі тепер немає ні законів, ні страху – їй плювати, наскільки впливові ті люди, що забрали її дитину – вона просто прокладає собі шлях до доньки.