Сонце

Дослідницький корабель Троя крутився біля астероїда Атен, де його просто рознесло на шматки. Весь екіпаж загинув на місці, а самого Троя викинуло в рятувальній капсулі. Тільки от радіти порятунку немає сенсу: навігація випалена, електроніка летить до біса, а сама капсула на шаленій швидкості падає прямо на Сонце.Гірше за все те, що Трой у цьому замкненому просторі не один – поруч бовтається труп його колеги. Атмосфера клаустрофобії тисне на психіку сильніше, ніж сонячна радіація, яка вже пробиває обшивку.

Єдина ниточка, яка пов'язує його з цим світом – слабкий, переривчастий голос із динаміка. Це командир рятувального буксира Робертс. Вона десь там, за мільйони кілометрів, де намагається прорахувати хоч якийсь вектор перехоплення, поки хлопець не перетворився на попіл.Але Трой взагалі не хоче, щоб його рятували. Незадовго до цього – він втратив сина, тож тепер він просто хоче заплющити очі й чекати кінця. Тут і починається найважче.