Лють

дуже зворущливий фільм особливо кінець

Кіно не погане, хороші актори, шикарна гра (дивлюся в раз п'ятий і не помічаю фальшу в грі). Але на фоні підарсько-української війни, картина набуває зовсім інших барв. Були часи, коли американці і справді давали газу, так би мовити. Були хорошими людьми і солдатами, і взірцем для всього вільного демократичного світу. Що стало з цією потугою, що так низько опустилися в останні кілька десятиліть?... Дивлюся на героїчну битву мужніх воїнів розумію, що все прикрашене, але... та все ж бачу як нащадки цих героїв розстилають червону доріжку перед пуйлом в Анкориджі. Людство вмирає. Остання крихта героїв гине в реальних боях, а сцикуни ставляться в приклад і гордяться тим що вони плазуни.

Те, що німці з 100 метрів не можуть влучити в танк, і те що Шерман наближається до Тигру майже в притул, щоб щоб в нього поцілити - це звичайно перебільшення кіно, в якого свої закони. Для більшої драми в кадрі мають бути обидва танки - ну то вони їх обох і кадр і ставлять. Це художній фільм, а не документальні зйомки.
Справжня війна, де відстань іде на сотні метрів, ціль розміром з коробок сірників, а бій може йти цілий день- не буде кінематографічна. Просто сприймайте дії, з поправкою на закони кіно, дивіться на розвиток героїв і сюжету.

Фільм є неоднозначним. З одного боку акторська гра котра справді вражаюча. Персонажі та їхні взаємовідносини прописані добре. З іншого боку тупість німців, бо вони "поганці тому мають інтелект як у валянка та стріляють ніби їм за день до того показали зброю". У фільмі є як і Вермахт так і СС, у фільмі різниці нема - усі не вміють стріляти. Головна битва це взагалі жах, як побачите то зрозумієте. Якщо ви прийшли сюди аби подивитися на реалістичні бої то навіть не смійте дивитись. Якщо ж поставки боїв вам не такі важливі то перегляд буде приємним.

особливо "бездоганні" бойові сцени, де німецькі артилеристи зі 100 метрів не здатні жодного разу поцілити в аж чотири танки.