Вхід у порожнечу

Коротше, народ, усі ці розмови про «Тибетську книгу смерті» та реінкарнацію — красива ширма, але фільм взагалі про інше. Це не містика, це один суцільний, жорсткий бед-тріп Оскара, який просто замкнуло в його власній голові.

Подивіться самі на логіку подій. [s] По-перше, сцена в туалеті з копами — ну це ж чиста параноя наркомана під кайфом. Яка токійська поліція буде штурмувати кабінку зі стволами і валити наглухо чувака за дрібну торгівлю травою та колесами? Його б просто скрутили і закрили.[s\] Оскар сам вигадав це вбивство, бо його накрила дика панічна атака.

По-друге, весь цей неоновий візуал, коли камера літає крізь стіни і все пливе — це ж чистий трип, де мозок повністю плавиться і втрачає зв'язок з реальністю. Головне, що ніякого «просвітлення» чи очищення душі, про які пишуть у релігійних книгах, тут немає. Навпаки, ближче до кінця починається повний треш і психологічне пекло.

Всі ці дикі сцени в готелі «Вежа кохання», де купа народу трахається, а Оскар дивиться, як [s] запліднюють його власну сестру [s\] — це не переродження душі. Це вихід назовні його найгірших підсвідомих страхів, комплексів і дитячих травм. Його так сильно паяло через безпеку сестри, що в галюцинаціях це викрутилося у потворний кошмар, де він зрештою сам стає дитиною, щоб просто втекти від цього жаху.

Гаспар Ное зняв не релігійне кіно, а жорсткий і дуже реалістичний атракціон про те, як речовини по типу DMT можуть за пару хвилин розігнати в голові ціле вигадане життя, повне параної і болю, у випадку не достатньої підготовки, безвідповідальності, наївності головного героя. Фільм сильний, напевно дуже точно описує ДМТ бєд.

Сама ідея фільму загалом цікава, але занадто довго йде, майже 3 години, скоротити можна було на 1.5 години точно, та прибрати ту купу сексуальних сцен. Не зрозуміла навіщо їх стільки, що аж почало дратувати.

Таке собі. Ідея начебто і непогана, але реалізована не дуже.

Хочу виразити іншу думку, бо, мабуть, ви були не уважними і, мабуть, не освічені, щодо тібетьского трактату, про який спілкувалися друзі на початку стрічки. Тібетьска книга мертвих -- це унікальний трактат, який, за віруванням тібетців, допомагає померлій душі знайти шлях до просвітлення або переродження наприкінці життя людського. Цей фільм є як раз візуалізацією цього шляху. Тема наркотиків не є основною в цьому фільми, а лише відсилає глядача до часів кислотного буму й взагалі психоделіків. Тому що саме в той час Тім Лірі і його однодумці як раз і популярізували шлях просвітлення, спираючись на вищезгаданий трактат (тільки вони робили це під ЛСД, а це вже зовсім не ортодоксальний шлях до свободи розуму й душі).
Цей фільм не простий і не пустий. А життя -- не лайно. Життя -- це життя.

Ну такоє... я не зрозуміла про що конкретно це кіно. Може для тих, хто вживає наркотики, це має сенс. Залишилося загадкою ЩОХОТІВСКАЗАТИАВТОР. Осад негативний: життя - лайно.