Дюна

При всій повазі до класики фільми Дені Вільнева сподобалися набагато більше. Для прикладу більш адекватно зображені негативні персонажі, відсутні дуже огидні сцени, більше віриш у те, що відбувається на екрані.

Вирішив подивитися цей фільм, після читання книжок та нових фільмів. Якщо чесно, я розчарований. Воно то зрозуміло, що фільм 80х років, але все рівно.
1. Найголовніше. Ну які бластери. У всесвіті Дюни із щитами це просто смертельно небезпечно. А їх ще й використовують Атридеси.
2. Через те, що вирішили 2 книжки записати в одному фільмі, сюжет стиснули ще більше, ніж у нових фільмах. В нових фільмах також набагато більше прямого цитування книжок. Єдині два моменти, що в старому фільмі врахували вірно, що Лієт Кайнз був чоловіком та що Суфіо Хават став на службу Гарконенам.
3. Леді Джесіка, відьма Бене Гесерит, людина з жорстким вишколом — у фільмі представлена як типова "жінка-декорація", сентиментальна та безпомічна.

Гість Юрій, фільм вийшов 1984-у році ,зрозуміло ,що коректно його порівнювати з тогочасними фільмами.

У Лінча навіть погані фільми виходять хорошими. Якщо розбиратися, то фільм, в принципі, хєрня, і як екранізація, і сам по собі, але при цьому чомусь отримуєш неабияке задоволення від перегляду і навіть час від часу передивлюєшся. А ще завдяки першоджерелу у ньому таки є нашарування сенсів, на відміну від всяких там зоряних воєн та голодних ігор.

Якщо буде зняте продовження, то можна дивитися. Виглядає, як перша серія серіалу. Така собі спрощена версія "Зоряних воєн" у стилі "Гри престолів".