Американський психопат

Багато хто сприймає цей фільм як трилер про вбивцю, але якщо придивитися, то вбивства тут — лише ілюзія в голові персонажа. Ключ до всього — сцена в ресторані, де Патрік удає, що замовив столик у престижному «Dorsia», хоча навіть не назвав свого прізвища. Він — абсолютне ніхто, порожнеча в дорогому костюмі, яка панічно боїться бути непоміченою. Йому потрібні «зручні» люди навколо, як-от подруга на транквілізаторах, яка через туман у голові не бачить, що його «експертність» і статус — це всього лише фасад. Щойно хтось, як його наречена, перестає підігрувати цьому блефу, Патрік його «утилізує», бо не виносить правди.
Найцікавіший момент — коли друзі Патріка обговорюють лицемірство президента. Бейтман бачить у ньому своє дзеркало: таку ж порожню оболонку, але з величезною владою. Патріка ж ніхто не бачить і не чує, він не має реального впливу навіть на офіціанта. Від цього безсилля він і вигадує у своїй голові криваві розправи. Це його спосіб відчути хоч якусь «владу», мати «туз у рукаві», про який ніхто не знає. Він малює себе монстром, щоб не визнавати, що він — просто нудний клерк.
На мій погляд, велика кількість крові у фільмі — це мінус. Режисер хотів показати пекло в душі нарциса, але багато глядачів сприйняли це буквально, в когось це викликало дах, але хтось може сприйняти і як інструкцію до насильства. Таких персонажів краще висвітлювати через тонку сатиру, як у Чехова. Треба показувати не їхню «страшність», а їхню дріб'язковість і жалюгідність. Справжній жах не в сокирі, а в тому, що поруч із нами живуть люди, які за розмовами про «цінності» приховують абсолютне ніщо.

Та норм, особливо відсилання прикольна з бензапільною на техаську рез

Нудятина, не раджу витрачати час.

Міке, та закрий ти їбало

Марно витрачений час , фільм не вартий уваги …….